вул. Винниченка, 43, м. Луцьк, 43025 телефон, факс. (0332) 742510, (0332) 742485, e-mail: volin@dndekc.mvs.gov.ua
Новини

Що може розповісти почерк медика та в чому його «секрет»?

26 вересня 2022

Якщо взяти до уваги нашу амбулаторну картку, після чергового відвідування медичного закладу, то можна сміливо твердити, що каліграфічний, розбірливий  почерк – це не найсильніша сторона лікарів.

Якщо з практичної точки зору проаналізувати, все ті ж записи медичних працівників, то виявиться той факт, що найбільш скорописним (нерозбірливим) формам, піддаються почерка лікарів хірургічного профілю, дещо нижчий відсоток буде спостерігатися у фахівців терапевтичного профілю ну і трійку найбільш «невиліковних» почерків, займає почерк лікаря-лаборанта.

Чому так? Звідки йдуть витоки хитромудрого правопису лікарів? В народі існують різні пояснення, одні кажуть, що основне покликання лікаря лікувати хворих, акцентуючись на пацієнті та його хворобі, інші називають так звану «приховану» лікувальну таємницю, згідно з якою, незрозумілий почерк лікаря захищає пацієнта від інформації в діагнозі, яка може призвести до стресового стану або схвилювати його до погіршення здоров'я. Отож, чому так? Спробуємо розібратися та розповісти.

Спеціалісту в галузі почеркознавства відомо, що почерк – це певна система рухів, характерна для кожної людини, заснована на її письмово-руховій навичці та за допомогою якої (системи рухів) виконується рукопис. Людина, що характерно, може народитися лікарем, але вона, не може народитися відразу, з так названим «лікарським почерком», іншими словами вміння писати «по лікарські», не являється вродженою властивістю людини, а виникає в результаті поетапного формування письмово-рухової навички, наслідком чого (в кінцевому етапі), відбувається трансформація «звичайного» почерку у так званий «лікарський почерк».

Мається на думці, що письмова мова медичних працівників, розпочинає своє формування при здобутті медичної професії. Саме зі студентської лави, відбувається (розпочинає позначатися) вплив професії на майбутній почерк лікаря. Засвоєння великої кількості інформації, вміння її швидко фіксувати, всі ці чинники знаходять відображення в почерку, який стає відмінним від зв’язного шкільного правопису, і вже на даному етапі, почерк набуває ознак зі значною кількістю скорочень та абревіатурних позначень.

В подальшому, вже в медичній практиці, даний «процес» лише посилюється, а почерка лікарів, з їх досвідом, набувають лише нових форм, що несе особливе (подальше) практичне значення.

Сучасна медична термінологія громіздка, складна та не зручна у її написанні, а ще й те, що з розвитком медичної галузі, на теренах сучасної медицини, з’являється велика кількість англомовних термінів, назви препаратів, обладнання тощо, тому лікарі вимушені у своїй практичній діяльності, часто вживати велику кількість скорочень, абревіатур, пристосовуватись до скорописних, скорочених форм свого власного почерку. Складноскорочені слова, абревіатури, маючи невелику кількість графічних знаків, несуть у собі досить об’ємний інформаційний зміст.

Стає зрозумілим факт, що без тих же вимушених скорочень, абревіатур, пристосувань до скорописних, скорочених форм, об’єм записів в історіях хвороб пацієнтів, був би непомірно великим, що призвело б до перетворення історій хвороб, в цілі томи рукописів.

Потрібно зауважити і той факт, що більшість лікарів скорочені терміни та абревіатури використовують лише в письмовій формі, а при їх вимові, слова читаються повністю. Потрібно лише вміти, уважно слухати.

Але все ж таки, зіштовхнувшись із проблемою «лікарського почерку», перше, що можна зробити, «якщо Ви недалеко відійшли від кабінету лікаря», не соромлячись, повертайтеся назад з проханням прокоментувати написане, і тут же законспектуйте його слова своєю рукою. В інших випадках зверніться до знайомого лікаря чи фахівця з медичною освітою з проханням про допомогу в прочитанні лікарської інформації.